Сьогодні всі батьки серйозно готуються до вступу дитини до школи: витрачається чимало коштів на придбання всього необхідного, ретельно вибирають навчальний заклад, дитині дають цінні настанови. Але просто одягнути дитину в гарну форму, дати в руки модний ранець з різнокольоровими зошитами — цього не достатньо. Дуже важливо — психологічно підготувати дитину до школи. Саме психологічний аспект допомагає дитині вчитися або, навпаки, гальмує навчання, незважаючи на хороші інтелектуальні дані.

Що ж це таке, психологічна готовність дитини до школи?

 

Це необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в чималій колективі однолітків. Психологічну готовність можна сформувати ближче до семи років шляхом розвиваючих занять з психологом. Чи не з учителем, а саме з фахівцем — психологом, тому що вчитель вчить, а психолог сприяє розвитку навчальних здібностей за допомогою спеціальних вправ. Психологія як наука, виділяє два аспекти психологічної готовності дитини до навчання в школі: особистісний (мотиваційний) і інтелектуальний. На інтелектуальному рівні у дитини повинен бути певний рівень розвитку пізнавальних процесів (пам’ять, мислення, логічні зв’язки, розмовної мови, увагу і т.д.). На мотиваційному — дитина повинна бути готовий до зміни власної соціальної позиції, дуже важлива наявність бажання вчитися.

Для успішного вирішення завдань в майбутньому дитині необхідні розвинені аналітичні навички: вміння порівнювати, робити висновки і узагальнювати. Для розвитку цих здібностей досить прочитати дитині книжку і попросити його передати те, що він запам’ятав, відповісти на деякі запитання батьків або вихователя за змістом книги. Це допомагає дитині розвинути вміння аналізувати зміст прочитаної книги, а значить, і зміст завдань в майбутньому. Також це сприяє формуванню зв’язного мовлення, поповнює словниковий запас дитини новими словами, допомагає сформувати увагу. вміння зосереджуватися, пам’ять, потреба в пошуку відповідей на питання, а також формує вміння керувати своєю поведінкою, виконувати певний час не дуже цікаві вправи. Всі ці навички слід напрацьовувати через щоденну гру (ігри, ліплення, аплікація, спільне читання, спілкування під час прогулянки)

Важливо створити мотивацію для дитини, щоб у нього виникло бажання вчитися, пізнавати щось корисне і важливе. У цьому йому допоможе розповідь батьків про школу. Але це допоможе тільки в тому випадку, якщо батьки не будуть дитини лякати школою, намагаючись прищепити серйозне ставлення до навчання, а дадуть дитині яскравий образ позитивної моделі шкільного життя.

Лікарі — неврологи радять перед тим, як відправляти дитину в перший клас, звернути увагу на загальний стан дитини. Привчіть його до режиму дня, це дозволить дитині плавно увійти в режим навчання. Після школи дитині слід погуляти, відпочити, можливо, поспати.